В Татьянин день пишу Екатерине…
Долой дела!Их полчище-не счесть,
Но рассуждать о них не время ныне.
Есть День рожденья, значит, повод есть
Марать бумагу прямо спозаранку,
Ведь родилась подруга и сестра.
Так хочется сказать: - Бери-ка санки.
Нас не дождется снежная гора.
Вперед, за впечатлениями, Катя,
Смотри, как приукрасил лес мороз!
А здравый смысл твердит: - Сиди ты в хате
И помни каждой клеткой про артроз.
Татьянин день считают днем студента.
Вот здесь гораздо шире горизонт—
Гора бумаги, печка дышит летом,
А в книжной лавке - золотой дисконт…
Искрится снег, вдали лыжня синеет.
По ней куда-то молодость ушла…
Но, слава Богу, дух не постареет.
О, как прекрасны Господа дела!
Они достойны песен, восхищенья,
Красивых слов, высоких чистых нот!
Бог дал нам жизнь, дал дружбу и общенье,
Послал еще один прекрасный год.
Пусть Он тебя ведет и охраняет,
Прекрасной былью делает мечты.
Чтоб, как сосна иголочки роняет,
Роняла годы незаметно ты;
Чтоб выше становилась с каждым годом
Недугов и проблем, что бьют всерьез,
Чтоб начиналась песнь Творцу с восходом
И завершалась бы при свете звезд.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
