Так почему мы любим сладкое?
Порой берем его украдкою.
Конфеты, тортик, шоколадки,
Губы любимой очень сладки.
Сегодня сладкого чуть-чуть
И вроде правильный наш путь.
Чем дальше в лес, тем больше дров,
Не можем скинуть мы оков,
Сладких оков, что нас зажали,
Недавно мы в руках держали
Одну конфетку, ту-одну
И неуспели мы моргнуть,
Море конфет и стали жирными,
От девочек вдруг обессилили.
Или вино-Иисус ведь пил,
Ученикам Своим налил.
И я налью, еще хочу,
Ведь этот груз мне по плечу.
Как много сладости в вине,
Залился им-и ... ты на дне
А плоть кричит-давай мне сладкое,
Не очень жизнь вокруг ведь гладкая.
Дальше трава хоть не расти,
Блаженство ты не пропусти.
Схватил блаженства здесь венец,
Но будет страшным там конец.
Муки в огне, озере серы,
Мы боли вроде не хотели.
Путы греха за горло взяли
И намертво в угол загнали.
Будь на чеку, всю жизнь на страже,
Ты грех гони из мыслей даже.
Будь со Христом, Его любовью,
Омой себя Святою Кровью.
За слово Библии держись,
Счастливой будет твоя жизнь.
Комментарий автора: Сладкое, в данном стихотворении, это то, от чего человек получает удовольствие. Это может быть: воровство, подлость и пр. и пр. Поэтому надо все соизмерять со Словом из Библии.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
