Прийшла осінь і наповнила усе своїм існуванням. Вже від неї нікуди не сховатися. На дворі стає холодно і треба вдягатися тепліше. Шукати прихистку для того, щоб втримати те тепло, яке в нас триває.
Осінь приходить з якимось сумом. Руки робочих опускаються. Хочеться додому, сховатися від цих наступів холоду. А серце поволі починає шукати того хто міг би зігріти його у люту зиму. Воно розглядається туди і сюди і намагається розгледіти тих, хто поруч. Розум будує стратегію на майбутнє.
Я завжди любив осінь. Вона, приносячи смуток, звертає мої думки до Нього. Саме в цей період любив творити Олександр Пушкін. Саме осінь, золота осінь, була період для його праці як письменника.
Що я в цю осінь збираюся робити? Я дивлюся на неї і мені будь за що хочеться щоб вона була зі мною. Просто бачити її поруч і мати змогу перебувати поряд з нею. Це саме перше моє прагнення.
Я зовсім не думаю про якісь великі плани. Я знаю, як осінь тисне на розум. Вона, даючи якусь мрійливу надію невідомо на що, позбавляє розум надійно думати і щось планувати. Тому я розуміючи це зовсім не збираюся починати якісь великі роботи. Мені просто хочеться перетривати цей період. Зберегти у собі краплю тепла для того, щоб ожити на весні.
І зараз в цей час я з такою прихільністю і сподіванням думати про Тебе. Мені здається. Що лише Ти спроможен втримати від застигання мою кров. Лише Ти може не дати обману себе цими лихими сподіванням осені. Тобі я довіряюся. Я також хочу захисти усіх, які будуть зі мною.
Я знаю нас чекають нелегкі часи. Прийдуть спокуси і буде здаватися, що єдиним варіантом буде покинути боротьбу для того, щоб зберегти себе. Мало хто вистоїть. І багато буде тих, хто зламається і покине зброю. Мені ж лише залишається молитися і сподіватися. Прагнути справедливості і думати про інших. Щоб не дати звести своє серце.
О, серце, ти таке зрадливе! Невже ти нікого не любиш? І ладне на все, щоб залишитися при житті. Як з тобою жити? Куди з тобою прагнути на великі мрії та сподівання? Тому я стаю на коліна і прошу Його, щоб Він зберіг мене. Я вірю в Його силу. Я сподіваюся на Нього.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Ты! причинял природе боль. Покайся! - Лариса Попова Печатаю с разрешения автора. Бог говорит детям и подросткам, сердца которых ещё не окаменены жестокостью этого века, об ОТВЕТСТВЕННОСТИ перед животным миром, почвой, растениями,- всем тем над чем Бог поставил ЧЕЛОВЕКА, УПРАВЛЯТЬ СВЯТО И СПРАВЕДЛИВО.
А мы, взрослые, КОГДА говорили об этом с Богом последний раз?
Часто ли мы слышим проповеди о грехе против природы? говорим об этом с детьми? Может пришло время начать молиться о восстановлении природы? восстановлении морей, рек, океанов?
Азовское море самое плодородное на планете; что мы сделали с ним? где его рыба? Может пора сопоставить доходы от военно - промышленного комплекса и потери?
Что говорит об этом Слово Божье?
А что говорит об этом Бог сердцу нашему, СЕРДЦУ МОЕМУ?
На Украине возник проект о строительстве 100 атомных электростанций (Написано: розга для глупого. Не розги, атомной дубинки Чернобыля мало?).
Мы говорим: Отче! ни один договор нечестивых о народе и земле Украины противный Твоему ВЫШНЕМУ совету и Твоей благой воле ДА НЕ СОСТОИТСЯ И НЕ СБУДЕТСЯ. То чему быть предопределила воля Твоя и совет Твой, Отче, рукою Твоею исполни и соверши. Да познаем на земле путь Твой, во ВСЕХ народах спасение Твое! Во имя Отца и Сына и Святого Духа. Аминь.
